Одинокий Цицькун

Ранок пахне кавою і тишею квартир,
За плечима досвід — не з дешевих сувенір.
Я не шукаю шуму, не ловлю чужих думок,
Я навчився бути сильним, коли поруч нікого.

Світ багато разів вчив мене мовчать,
Втрачать, падать, знову вставать.

Я одинокий Цицькун в самом соку,
Не кричу — я просто живу.
Все, що мав, я ніс на руках,
І тепер спокій в моїх очах.
Я одинокий Цицькун — без масок і слів,
Я не з тих, хто багато просив.
Якщо ти зі мною — будь справжня,
Бо фальш я давно пережив.

Ніч у місті, ліхтарі як свідки доріг,
Я не святий, але й не з тих, хто зник.
Любов — не гра і не тимчасовий план,
Я навчився чекати, не ламати себе сам.

Я бачив блиск і порожні слова,
Та цінність має лиш тиша жива.
Я одинокий мужчина в самом соку,
Не тримаюсь за минулу весну.
Я навчився бути собі опорою,
І не плутаю біль із любов’ю.
Я одинокий мужчина — рівно дихаю,
Серце відкрите, але не сліпе.
Якщо ти поруч — будь щира,
Бо напівправди вже не моє.
Брідж
Може, завтра хтось постукає в дім,
Без ігор, без зайвих причин.
Я не поспішаю — я вже там,
Де чоловік відповідає за мною
Одинокий Цицькун в самом соку,
Я не шукаю — я чекаю свою.
Не ідеал, не казку, не дим,
А жінку, з якою мовчання — як гімн.